Как крепостная девка под барином.

Почитайте вот обзорчик Каменяра по истории с газом. Есть еще нюанс, о котором Каменяр не упомянул.

Дело в том, что по тем Тимошенковским угодам мы не просто обязаны были платить баснословные деньги за газ, который нам даже не нужен. Мы еще и не имели права на реэкспорт газа.

То есть, мы даже не могли продать избыток газа по демпинговым ценам, даже если он нам совсем не нужен, хотя бы чтоб часть затрат отбить. Мы имели право его забрать и потребить, хранить или сжечь, или не забирать вообще, а вот перепродать мы его не могли.

И наши возражения против этого пункта также были частью иска. И это решение также принято в нашу пользу.


В 2014 році Газпром і Нафтогаз подали в Стокгольмський суд одне на одного.

Найбільші претензії були у Газпрому. В чому вони полягали?

В 2009 році Тимошенко Юлія Володимирівна, порушивши закони України, самостійно, без рішення Уряду, прийняла рішення укласти газовий контракт з Путіним.

Одною з умов газового контракту була умова — «бери або плати». Тобто, ми мали щорічно закупляти в Росії 52 млрд. кубів газу. А якщо ми не закупляли, то все рівно мали це цей НЕзакуплений газ платити.

Україна (без Криму і частини Донбасу) спожила 30 млрд. кубів газу. Навіщо нам було купляти в 2 рази більше (і платити якщо не закупили), не скаже ніхто, окрім Путіна і Юлії Володимирівни, які домовлялися про таку прекрасну «схему» кілька годин в приватній бесіді.

Зрозуміло, що Україна не могла закупляти стільки газу, нам він не потрібен. Путін фіксував борги за НЕзакуплені об’єми газу і щоразу шантажував цими боргами, вимагаючи за непред’явлення боргів до сплати якихось політичних поступок.

Тут ми згадаємо Харківські угоди про продовження розміщення Чорноморського флоту Росії в Севастополі, за що голосували цілий ряд «потріотів» і борців з «окупаційним режимом Порошенка», таких як Богословська, укропівський потріот Палиця, Литвин та інші.

Газпром накопичував нашу заборгованість за НЕпоставлений газ, щороку її ставало більше і вага газового шантажу ставала все більшою.

Коли в 2014 році стало зрозуміло, що все пропало, Порошенко не погодиться на політичний шантаж в обмін на газ, Газпром пред’явив газовий позов в загальному розмірі 45,78 млрд. дол. США.

Нафтогаз же виставив свій позов у розмірі 17,87 млрд. дол. США — це сума переплати за газ по завищених цінах.



Що ми маємо по факту?

Плюси:

+ всі борги по принципу «бери або плати» скасовані і ті що були, і ті що будуть (по контракту)

+ знижена ціна (від тої що хотів Газпром) за спожитий газ в 2-му кварталі 2014 року

+ газпром постачав газ в ОРДіЛО на свій страх і ризик і за свої гроші.

Мінуси:

— Суд не задовільнив наш позов в розмірі 17,87 млрд. дол. США (сума переплати за газ). Тобто, все те, що ми вже заплатили раніше в 2009-2013 роках, коригуватися не може.

І тут би хотілося розібратися в причинах чому так сталося. Чи тому, що суми не коригуються, чи просто тому, що наші обрахунки були не коректними…Але факт є фактом — все що Юля і Янек переплатили Газпрому, поверненню не підлягає.

— Ми все ж таки повинні заплатити за поставлений і неоплачений/частково оплачений газ близько 2 млрд. дол. США. Йдеться передусім за газ, наданий Янеку взимку 2013-2014.

— В 2018 році ми повинні купити в Росії 5 млрд. куб. газу і в 2019 теж. Цей газ нам потрібен, бо, нагадаю, споживаємо ми близько 30 млрд. кубів.

Додатково, той же Стокгольмський суд буде розглядати позов Нафтогазу проти Газпрому, який стосується транзиту газу.

Ми хочемо стягнути в Газпрому — близько 18 млрд. дол. США, Газпром хоче стягнути з нас близько 6,6 млрд. дол. США. Тому, якщо бути об’єктивним, це рішення не є нашою однозначною перемогою, ми хотіли більше. Отримали менше.

Але це рішення Стокгольмського суду є однозначною поразкою Росії, яка тримала нас в заручниках, завдяки газу і планувала нас колонізувати, нав’язавши 50 млрд. дол. боргів, які ми не могли віддати…

Також це рішення є причиною для порушення кримінальної справи по відношенню до Тимошенко Юлії Володимирівни, дії якої спричинили не тільки значні фінансові втрати, але й фактично привели до втрати Україною незалежності в період з 2009 до 2014 року.


Интересно, у зрадоебов «при-Яныке-было-лучше» и «доллар-по-8» есть хоть малейшее представление, в каком строгом ошейнике нас держали и на каком коротком поводке?

Интересно, они способны понять, что если бы не вот это вот всё **мысленно обводит рукой цепь исторических событий с Евромайдана и до сегодня**, то наша ГТС уже лежала бы под Кремлем распластанная, как крепостная девка под барином.

А дальше дело техники: в течение нескольких лет после этого в Украине не осталось бы ни единого стоящего бизнеса не под русскими.

В который раз, мысленно пытаясь объять всю картину исторических событий, свидетелями и участниками которых мы стали, я поражаюсь, как мы вырвались. Чудом. Кровью и чудом.

Анна Оскомина