КОГО МИ (НЕ)ВИБИРАЄМО.

Гриценко.

Наразі більшість псевдодосліджень стверджують, що у передвиборчому рейтингу він займає друге місце — одразу після Йулі. Наведу його вчорашню фразу про те, чому не пішов на фронт у 2014 році:

«Повести людей, щоб вони загинули, — це, я вважаю, безвідповідально.»

Зрозумів би подібні слова від будь-якого іншого, цивільного кандидата у президенти. Але відмовилась йти на фронт, посилаючись на власну професійну неспроможність та неспроможність армії, якою керувала, людина, що була міністром оборони при трьох урядах поспіль.

Натомість, йде у президенти: там ніякої відповідальності та профпідготовки не потрібно — мели язиком та й годі.

Просто нагадаю.



У 1918-му під Крутами 450 добровольців билися за УНР з 4 тис. більшовицьким військом Муравйова (ледь не написав Мураєва).

400 оборонців української державності отримали військову перемогу — наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні.

Слава Богу, у 2014-му не всі в Україні виявились такими, як Гриценко, інакше росіяни були б тоді під Львовом. Але нам своє робити…

Helgi Sharp