Про кон’юнктурників.

Кон'юнктурники - це абсолютно безідейні люди, які завжди прагнуть прилаштувати свій зад, бути популярними, в трендє, в струє

Ще трохи спостережень з печі.

Не про зілєнського, а про кон’юнктурників. Кон’юнктурники — це абсолютно безідейні люди, які завжди прагнуть прилаштувати свій зад, бути популярними, в трендє, в струє, але як правило ця струя завжди потрапляє на них і не тільки в очі, після чого вони довго намагаються відмитися, але не завжди це виходить.

Ну і зрозуміло, що анонс шута дуже сильно возбуділ цю категорію людей і вони стали другими, після порохоботів, писальниками постів чи розказувальниками офігітєльних історій про шута.

І от таке цікаве спостереження про кон’юнктурників, які повелися на зілєнського. Навідміну від тих кон’юнктурників, які примкнули до БПП, тих цинічних прагматичних ублюдків, які зараз є основною проблемою, бо готові лягти під будь-кого або вже це зробили, кон’юнктурники шута — це суцільний фестиваль длбєбізму, суцільний ефект Даннінга-Крюгера.

Це коли не дуже розумні люди з великою самооцінкою роблять невірні висновки, паралелі, бо нездатні правильно оцінити рівень свого інтелектуального розвитку і, власне, не здатні розвиватися.

От це просто еталонний приклад. В чому він проявляється? — Хоча б в неможливості робити правильні порівняння.

Наприклад:

Вже другий чи третій раз від таких людей читаю прекрасну історію про те, як партія в Ісландії зробила революцію і врятувала країну то чому шут не може зробити таке саме????

  • Я опущу багато нюансів, що все було не так прекрасно як це описують, що й позначилося на популярності цієї партії і її подальшій маргіналізації і злитті з ліваками,
  • я опущу багато нюансів пов’язаних з економікою Ісландії і впливом держави на економіку,
  • я опущу багато нюансів пов’язаних з розмірами, війною ітд. Бо не про це мова.

Мова про адекватність порівнянь.

В Ісландії була маргінальна партія, яка самостійно розкрутилася, ця партія була несистемна, антисистемна і від нікого не залежала. Тобто, якщо робити порівняння з українськими політиками в контексті президентських перегонів, то це був Бубенчік. 

То давайте, умніки, з усією філософською замисленністю Сократа, видайте щось на кшталт: «З нетерпінням чекаю на програму Бубенчика і буду вирішувати що далі».

А якщо ж ми маємо борди, вартістю півмільярда гривень, політтехнологів, один з найпопулярніших телеканалів, купу ЗМІ, купу гроше олігарха, який стоїть за кандидатом, то це вже зовсім не історія про ісландську партію.

Це історія про проект «Натаха вперед!».

То давайте, умніки, з усією філософською замисленністю Сократа, видайте щось на кшталт: «З нетерпінням чекаю на програму Королевської і буду вирішувати що далі».

Mason Lemberg