Путіну вдалось переконати Зеленського піти назустріч Донбасу.

Фак(т) перший. У Конгресі за зачиненими дверима допитали співробітника Держдепу США Девіда Холмса.

Він повідомив про дзвінок між Трампом та американським послом в ЄС Гордоном Сондландом, під час якого останній заявив, що Зеленський «заглядає вам до рота» (в оригіналі «loves your ass» — любить вашу дупу) і зробить «все, що ви його попросите».

Фак(т) другий. Погоджена дата саміту у Нормандському форматі — 9 грудня. Відповідаючи на одне із запитань щодо цієї зустрічі, Лавров заявив:

«Це стало можливим завдяки тому, що Путіну вдалось переконати Зеленського піти назустріч Донбасу.» Читай: виконати кремлівські хотєлки.

Я не голосував за Зе, але чому так соромно МЕНІ? Після двох Майданів був впевнений, що в Україні живуть сильні, розумні та самодостатні люди.

Куди вони поділись сьогодні і чому настільки спокійно спостерігають, як українського президента (я наразі не про прізвище, а про посаду) тримають у світі за трампівську та путінську підстилку одночасно?

І чи можна його з легким серцем відпускати у Париж, де він, у кращому випадку, виконає роль українського «експерта» на російському телебаченні, а у гіршому, продовжить робити те, чим займався останні 15 років — зображати пародію на президента.

І це після того, як від одного прізвища Порошенка у Путіна розпочинався нервовий тремор, а Україна з пристойною швидкістю рухалась в сторону Євроатлантичних структур.

Як ящірка залишає свій хвіст, коли в нього вчепляється хижак, так і ми вимушено залишили частину свого тіла для того, щоб вижила ВСЯ Україна. Наразі ж таке враження, що нам знову хочуть пришити старий хвіст та ще й навішати на нього тонни скрєп, лопат з блінами та кремлівських забаганок.

Вистоїмо? Авжеж, і хвіст новесенький відросте. Просто як біатлоніст, що дає маху при пострілі і робить штрафне коло, так і ми періодично кружляємо по закапелках, хоча могли й стріляти влучно, й рухатись швидко. Але такі ще в нас пороблені біатлоністи — що тут вдієш.)

9 грудня має шанс стати точкою неповернення для цієї влади, і треба, щоб вона це зрозуміла. А от що чекатиме Вову на батьківщині після Парижів — лавровий вінок чи йолка, залежить не тільки від нього, але й від нас. Morning, бандерівці!

Helgi Sharp