Списки основних претендентів на парламентські крісла.

В принципі, якщо проаналізувати списки основних претендентів на парламентські крісла, то ніяких несподіванок не відбулося.

Риги показали, що крокодилячі сльози в 2014 році були крокодилячими і так до них відноситися не можна.

Смешко, розкачаний гордоном і гуснею для того, щоб відібрати голоси ПП на президентських виборах, показав, що він не даремно був одним з учасників отруєння Юшенка.

І виконавши свою функцію на президентських виборах, цей проект просто став комерційним. Що очевидно навіть оленям і білоножкам. В раду вони не пройдуть, але гордон заробить. Заслужив. Без іронії.

Гриценко буде говорити щось завтра. Але говорити там вже нема про що. І слухати нема кому.
Те ж саме стосується й садового.

Список партії зелені продовжує дивувати мене флешбеками і повторенням шляху янека. Навіть борця жана беленюка всунули в список. Нагадаю, що в янека подібну функцію виконував борець ельбрус тедеєв.

Правда, поки не зрозуміло, хто в майдутньому буде виконувати роль чечетова, олійника і царьова. Але відповідних кандидатур там достатньо.

Вакарчук показав те, що говорив всі 5 років «Не твоя війна», провівши в список невідомо кого.

Багато хто вчора мені апелював, що в його списку є волонтери, добровольці, Притула. Вони то є, але важливі пріоритети. Кіборг Шараскін (Богема) на сумнівному 20-му місці, а в десятці «не твоя війна». Ось і всі пріоритети.

Десятка Порошенка приємно здивувала. 
Звісно, я би й так голосував за партію Порошенка, якою б не була та десятка. Тільки тому, що там присутній національний лідер. Але набагато приємніше голосувати за правильних людей. Сподіваюся і інша частина списку буде адекватною.

Висновків не буде. 
Це та ситуація, коли висновки очевидні.

Mason Lemberg