Україномовні вистави

До Нацопери хочуть повернути україномовні вистави.

Комітет з присудження Премії Кабінету міністрів України імені Максима Рильського та Фонд Максима Рильського

“Троянди й виноград”

ініціюватимуть повернення україномовної опери на сцену Національної опери України. Про це йшлося під час засідання 23 січня Комітету з присудження премії, повідомляє Укрінформ.

“Приблизно рік тому з репертуару Національної опери зникла остання україномовна опера “Севільський цирульник” Россіні, яка йшла в перекладі Максима Рильського — веселому та іскрометному.

Зараз ту ж саму оперу поновлюють в італійському оригіналі, оскільки така політика керівництва театру.

Таким чином підведено риску під явищем україномовної опери в наших великих театрах, для якої дуже наполегливо працювали провідні українські поети — Рильський, Тичина, Бажан, Лукаш…” — підкреслив член Комітету премії, відомий перекладач, заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха.

Він зазначив, що Рильський 15 років працював за сумісництвом завлітом театру, переклав і відредагував понад 20 оперних лібрето.

І додав, що на сьогодні є дві тенденції в театрах світу — як виконання опер в оригіналі, так і у перекладах національними мовами. Класичний приклад — Лондон, де Ковент-Гарден виконує мовами оригіналів, Англійська національна опера — лише у перекладі.

“Ми мали корпус україномовних перекладів. Сьогодні ми фактично втратили це явище — суто з комерційних міркувань керівників оперної галузі і через нерозуміння керівниками Міністерства культури, які були в Україні, його важливості”, — сказав Стріха.

За його словами, він поновив п’ять перекладів лібрето Рильського, які можна зараз співати, і багато разів звертався і до керівництва театру, і до Мінкультури щодо поновлення вистав, але одержував відписки.

“Я би просив Комітет премії звернутися ще раз до Міністерства культури і знайти способи підтримки, бодай часткової, на наших провідних сценах українських перекладів.

Я вважаю абсолютно ненормальним, коли хітом Різдвяних канікул була лубочна “Сказка о царе Салтане” російською, коли існує прекрасний переклад Рильського”, — зазначив Стріха.

Він нагадав, що цього року Україна відзначатиме 100-ліття видатного перекладача Миколи Лукаша, тож логічно було б запропонувати театрам поставити його геніальні переклади “Дон Жуана” та “Лючії ді Ламмермур”.

“У 2020 році матимемо ювілей Рильського (125 років від дня народження — ред.). Чому би нам не поставити його перлину — “Онєгіна” по-українськи на сцені Національної опери?

Не повернути його “Травіату”, його “Кармен”? Нечесно удавати, що нічого не відбулося. Ми всі зазнали великої втрати. За цю втрату хтось реально відповідає. І треба думати, що робити, щоб це відродити”, — закликав Стріха.

У відповідь заступник міністра культури Юрій Рибачук висловив сумнів, що розглядати такі питання — в компетенції Комітету премії.

“Я хочу нагадати статтю 5 закону про театр і театральну справу, де заборонено втручання у репертуарну політику театру”, — сказав Рибачук.

Він зазначив також, що Харківський оперний театр “із задоволенням бере український репертуар”.

“Крім того, є Український культурний фонд, де можна отримати фінансову підтримку на постановку саме таких речей”, — зазначив заступник міністра культури.

Водночас заступник голови Комітету з присудження премії, перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак наголосив, що ситуація, яка склалася в Національній опері, є важлива, бо стосується української мови.

“Я стою на боці підтримки української мови. Опера в Україні має бути українською мовою. І якщо є зворотній процес, то це не є нормально. Ми візьмемо до уваги ситуацію і подивимося, як можна на це вплинути”, — пообіцяв він.

Його підтримали інші члени Комітету з присудження премії, зокрема директор Благодійної організації “Фонд Максима Рильського “Троянди й виноград”, онук письменника Максим Рильський та директор Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України Микола Жулинський, який запропонував звернутися безпосередньо до керівництва Національної опери і висловити свою позицію.

“Міністерство культури має певні обмеження щодо внутрішнього життя театрів, творчих колективів. Але голос нашого комітету має прозвучати”, — наголосив академік.