​​КРИВОРІЗЬКІ ПЛЮСИ СОВКА.

Я дуже гарно пам’ятаю Кривий Ріг часів совка. Мінімум двічи на рік я проїздив через нього на автобусі, дорогою з Запоріжжя до бабусиного села біля Умані. Щоразу я чекав коли ми в’їдемо в Кривий Ріг. Бо уявіть собі, якою казкою для 6-річного хлопчика виглядало місто повністю червоного кольору? Червоні будинки, червоні дороги, навіть червоні дерева… Червоні річки я бачив і в промисловому Запоріжжі, але щоби ціле місто… 

​​КРИВОРІЗЬКІ ПЛЮСИ СОВКА.

Це згодом я виріс і зрозумів чому Кривий Ріг улітку був червоний — його засипало рудничним пилом. Цією гидотою дихало усе місто. Це — не враховуючи всієї таблиці Менделеєва, яку викидали в небо криворізькі заводи, від Криворіжсталі починаючи. 

Коли я підріс, я дізнався що таке криворізькі «бєга» — угрупування молоді у 80-ті, які між собою влаштовували бої район на район, із застосуванням ножів, арматури та вибухових пакетів. По чому купив — по тому продаю, у Запоріжжі щось подібне було, але в значно менших масштабах. Байки про криворізькі «бєговиє війни» тоді вражали уяву. 

І уявіть собі! Десь серед цього всього дива сидів професорський син Вова Зеленський і бачив плюси совка…