Про альянс Рябошапки Данилюка та Клімкіна.

Сьогодні фісбучок збурений новиною про те, що Рябошапка, Данилюк та Клімкін створили неочікуваний альянс. Але насправді нічого неочікуваного, все абсолютно прогнозовано.

Про альянс Рябошапки Данилюка та Клімкіна.

Суспільна думка в моїй стрічці розділилася рівно навпіл: від цілковитого неприйняття і навіть прокльонів на адресу ренегата Клімкіна до впевненості в тому, що цей союз цілковито грає нам на руку.

Істина ж, як завжди, десь посередині. З однієї сторони, все, що буде ворушити цей болотний сфагнум — то є добре. А вони будуть ворушити. З другої сторони, не варто забувати, на чиєму електоральному полі вони будуть грати, і звідки піде відтік голосів.

Знову ж таки, ніхто з теперішніх революціонерів не пішов зі своєї посади за власним бажанням — всіх їх (за винятком Уманського хіба що) випиздили з посадових крісел з тієї чи іншої причини. І якби не сталося звільнення, вони би, вочевидь, продовжували би там м’якенько сидіти і сопіти в дві дірки.

Тобто усвідомлення того, що в консерваторії щось не альо, прийшло до них лише після того, як мишці напісяли в нірку.

Читайте также:  Почему хотят объявить импичмент Байдену.

Отже, що ми маємо в сухому залишку. Хай собі бовтають болото, але завжди треба пам’ятати, що таран, який от просто зараз гатить у чужі ворота, може через п’ять хвилин почати гатити в твої. І бути готовим до цього моменту.