Що буде з Кримом ?

Так склалося, що Крим в моє життя увійшов вже тоді, коли я була дорослою. Вперше я потрапила туди, коли познайомилась з майбутнім чоловіком, він вчився в ХАІ, і в Криму була їх студентська база в Рибачому.

Це була моя перша самостійна подорож кудись, та ще й з хлопцем, мама потерпала, але ж відпустила. Це були незабутні два тижні, сповнені шаленого молодого гону, кримського вина, теплого моря і кохання. А потім я вийшла заміж за того, з ким була в Рибачому, і медовий місяць був в Криму, у Форосі.

Потім я возила туди старшого сина. Потім їздила туди з мужчиною, який став моїм другим чоловіком. Потім довгий час якось не складалося з поїздкою, але я завжди знала, що от складеться — і я поїду. Бо от же він, мій Крим, куди він подінеться, ну.

Потім народився молодший син.
Але він в Криму вже не був.

Бо в 2014 в нас Крим вкрали. Я пам’ятаю березень 2014 року так, ніби він був вчора. А вчора я навіть писати на цю тему нічого не могла, бо цей день в пам’яті — день розпачу і безсилля. День, коли в підсвідомості вперше оселилась думка, що великої війни не оминути. Про це кричав триколор, який 1 березня підняв над Харківською ОДА смердючий лапоть-нацист. Це було в очах зеленої вєжлівої сарани, яка захопила вулиці кримських міст. Я розривалась між Харковом і Кримом і весь час плакала.

Читайте также:  Почему Украина №1 только в заболеваемости и смертности?
Що буде з Кримом ?

З цього усвідомлення народилась ненависть до тих, хто ще вчора називав себе сусідом і братом. Ненависть, яка горить яскраво і досі, рівним сильним полум’ям, яка вже ніколи не згасне. Ненависть, яка нарешті витіснила розпач, безсилля і страх. І в моїх дітях вона не згасне також. Мій молодший ніколи не був в Криму, але він вже давно знає, що таке анексія. Я в його віці ще не знала.

Як не знаю зараз того, чи встигну показати молодшому мій, український Крим. Той, де я колись була з його братом, з його батьком. Сподіваюся, що він зможе подивитись колись сам і показати своїм дітям.

Сподіваюсь, що дійсно почне працювати «Кримська платформа», ідея якої народилася ще за каденції Порошенка, а перше засідання має відбутись цього року, напередодні Дня Незалежності. Сподіваюся, що міжнародні партнери, провідні держави та міжнародні організації, які приєднаються до цієї платформи, дійсно допоможуть віднайти та втілити в життя якісь дієві заходи для деокупації Криму та захисту прав кримчан. Напрацюють механізми спільного тиску.

Читайте также:  Борги українців за комуналку зросли до 82,1 мільярдів гривень.

Сподіваюся, що слова західної підтримки не залишаться лише словами. Сподіваюся, нарешті стане очевидним, що не можна в 21 сторіччі просто взяти і захопити територію суверенної держави і не мати ніяких наслідків. Бо це руйнує весь правопорядок, який ще існує на сьогодні у світі.

Тому наслідки мають бути настільки невідворотними і болючими, наскільки це тільки можливо. Щоб кожний зайвий день окупації пропалював величезну дірку в самому існуванні Росії на мапі світу. Аж поки там не залишиться нічого, крім дірки.