​​Сьогодні день опору окупації Криму.

5 років підряд в цей день я писав «Ми скоро повернемося!» Я писав те саме кримським татарам і українцям, що залишилися в Криму. Під окупацією.

Та чого там? Я справді щиро в це вірив. Що скоро все виправиться. Що Росію — дотиснемо. Що санкції зроблять свою справу, а ЗСУ сильнішатимуть. Що ми це зробимо…

​​Сьогодні день опору окупації Криму.

Я помилявся. Поки я бігав між роботою, добробатом та волотерським фондом, поруч маса моїх співгромадян втомлювалися від війни на дивані. Вони палець о палець не били аби поліпшити своє життя — натомість завзято смерділи з ротів про «Порошенко обікрав». Їм не перемога була потрібна, а аби в їхній країні за них хтось вирішував їхні проблеми.

І от тепер, коли президентствує комік, якого обрали ті «втомлені», я не знаю що казати.

Я не вірю в силу «платформ» і «круглих столів». Москва сльозам не вірила ніколи. Москва розуміє тільки силу. Примусити Москву повернути вкрадене можна тільки через зміцнення ЗСУ та тиск на Росію санкціями спільно з європейськими союзниками. Рано чи пізно Україна збагне, що не було іншого шляху, ніж той яким ішов Порошенко. Шкода часу витраченого марно.

Читайте также:  «Укренерго» отримало 27,5 млрд грн збитків у 2020 році.

Згадаю лише дві дати. 1571 рік — Москва була спплена військом Кримського хана Девлет-Герая. 1618 р. — Москва була обложена військом козацького гетьмана Петра Сагайдачного. Я вірю — все повториться.